Чергова фольклорно-етнографічна експедиція «Стежками Слобожанщини», організована Спілкою етнологів та фольклористів м. Харкова, відбувалася з 18 по 22 вересня 2012 р. Харківські фахівці продовжили обстеження поселень етнічних українців на території Бєлгородщини. Цього разу приїхали до Бєлгородського району. Але незважаючи на те, що він межує з Харківщиною, залишки аутентичної української культури тут виявилися у дефіциті.
«Плануючи цей виїзд, ми передбачали, що район, який найбільше наближений до обласного центру, та ще і є основною територію міжнародної траси, навряд чи буде багатий на цікавий етнографічний матеріал, - розповідає учасниця експедиції завідувач лабораторії досліджень нематеріальної культурної спадщини Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Галина Лук'янець. – Із 7 обстежених населених пунктів тільки два – с. Варварівка та с. Красний Октябрь відповідали нашим цілям. В інших селах (сел. Майський, с. Черемошне, с. Журавлівка) ми писали так би мовити «відбиття» українських співочих традицій у виконанні російських фольклорних гуртів – пласт популярної, пізньої лірики, що побутувала на цій території у обох етносів».
Харківські фахівці дійшли попередніх висновків, що руйнація музичної складової української культури у Бєлгородському районі досить відчутна. Весільні звичаї пам'ятають, а весільні пісні вже ні. Колективи (і клубні, і стихійні) співають виключно на два голоси, в репертуарі багато авторських творів, що сприймаються виконавцями як народні, активно розучуються нові пісні, почуті з радіо, телебачення, записані у поїздках до родичів з різних країв.
З традиційних для цієї місцевості жанрів, обрядів у ході цього експедиційного туру зафіксовано декілька забавлянок, колискових, весільний обряд, фрагменти весільних пісень, хоча інформанти плутаються в послідовності весільних обрядів. Є пам'ять про обряди Коляди, Щедрого вечора (зафіксовані дитячі колядки, щедрівки), Трійці, трохи Купала. Весняний цикл виглядає неповним і абсолютно „не озвучений", тобто веснянок вже давно ніхто не пам'ятає. Нічого українського не вдалося зафіксувати і з матеріальної культури, окрім єдиної жіночої сорочки в будинку культури сел. Майський.
А ось у чому була користь для наших етнографів, так це у вивченні досвіду працівників Бєлгородського державного центру народної творчості щодо роботи з багатющим фондом фольклорних записів. Особливу цікавість викликали записи українських пісенних зразків.
«Старший науковий співробітник центру Валентин Анатолійович Котеля поділився інформацією про систему зберігання та обробки інформації, популяризацію та використання фондових одиниць у подальшій науковій та просвітницькій роботі, - каже Галина Лук'янець. – Нам показали бібліотеку центра та збірки фольклорних матеріалів, яких за останні роки видано у БДЦНТ чимало. Декілька примірників літератури подарували. За ініціативою центру, 20 вересня ми дали інтерв'ю Бєлгородському радіо про хід експедиції. Взагалі у роботі експедиції ми зустріли щире бажання допомогти і з боку колег, і з боку адміністрації Бєлгородського району. Наші сусіди взяли на себе вирішення багатьох проблем: поселення, пересування територією району, організацію контакту з творчими працівниками та автентичними носіями».
Нагадаємо, що попередні етапи експедиції Бєлгородщиною були здійснені: у 2003-2004 роках до Шебекінського району, у 2007 році до Грайворонського району, у 2008 році та у серпні 2012 р. до Борисівського району.