Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

logo ms ukr

Основні культурно-мистецькі заходи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» на  2019 рік

dovgenkofest

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

Найближчі події

Немає подій

Календар подій

Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)
A+ R A-
Рейтинг статті:

Леонід Биков "не пускав" у своє життя фотохудожника Ігоря Лаптєва до фізичного нездужання

e-mail Друк

1 088Емоційну подорож в минуле влаштував фотохудожник Ігор Лаптєв в галереї «Мистецтво Слобожанщини» центру культури та мистецтва, де 19 січня 2012 року відкрилася виставка фотоколажу «Жорна часу». Перед глядачами постають не просто образи знаменитостей і звичайних людей, зображених на старовинних фото, а немов проходять перед очима їхні долі – трагічні і щасливі. Кожну з них автор пропустив крізь себе, і каже, що найскладніше йому дався образ Леоніда Бикова.

У фотоколажах на виставці «Жорна часу» відображена ціла епоха – від 1896 до кінця 50-х ХХ століття. Люди на старих фотографіях вписані в атрибути, пов'язані з часом, в яке вони жили, та з їх особистими життєвими історіями.

Трагедія однієї сім'ї – і мільйонів

1 103Ось, наприклад, жінка біля залізничної колії сидить на валізах, 1941 рік. На задньому плані її чоловік підкидає вгору дитину, фоном йдуть його листи до неї, з текстів ясно, що чоловік десь в катівнях, звідки він вже ніколи не повернувся, а їх син, котрого мати відвезла до Німеччини, згодом став великою людиною в цій країні.

«Робота називається „Тут немає навіть птахів". Микола Шерфенберг – німець, що обрусів – працював в Харкові на паровозобудівному заводі. Був заарештований за звинуваченням у шпигунстві. У 1939 році помер у таборі. Його дружина Феліція з сином Вальтером поїхала до родичів у Німеччину. У 1995 році Вальтер – заступник бургомістра одного з районів Берліна – передав у Харківський історичний музей листи батька, написані в ув'язненні. Він не писав, де він і що з ним, але за фразою „тут немає навіть горобців" все стає ясно»,– розповідає Ігор Лаптєв.

«Харків'янка»

1 203А ось ще одна дама у вишуканому капелюшку: фото 1945 року. Ксенія Школьницька у післявоєнному Харкові вважалася однією з найкрасивіших жінок.

«Це моя бабуся,– розповідає директор центру культури та мистецтва Тетяна Іщенко.– Вона викладала в ХАДІ, а вечорами читала лекції з історії мистецтв. У неї була нелегка доля. Зараз їй 92 роки, але і сьогодні я в неї багато чому вчуся. Взагалі ця виставка для мене особисто дуже близька. Ось фотоколаж про життя Гіршмана. Я виросла в будинку, де мешкав Гіршман, з дитинства ходила його робочим кабінетом. А моєю першою вчителькою в 5-й школі була родичка Бекетова Валентина Іванівна. Її вже немає в живих».

Перш ніж народилася ця виставка, Ігор Лаптєв перешерстив тисячі фотографій, вибравши ті, що найбільш влучно передають суть тієї чи іншої людини. А робота художника додала їх образам і обставини їхнього життя, і дух часу, в який вони жили. Такий ефект вийшов за рахунок того, що кожну долю автор пропустив крізь себе.

Леонід Биков не дав лізти в особисте життя

 . T-- - 2«Кожна робота – це колосальне емоційне навантаження, стрес. Але найскладніше дався образ нашого земляка актора і режисера Леоніда Бикова,– зізнається Ігор Лаптєв.– Це просто щось містичне. Коли я спробував вписати його у Харков, він мені не давав категорично. Аж до того, що я просто захворів, мені було погано. І тільки коли я зрозумів, що не потрібно лізти в його особисте життя, а тільки показати творчість, тоді він допоміг мені, і все встало на свої місця. З Харковом була пов'язана одна з кращих його ролей – Павки Корчагіна. А на іншому фотоколажі його бригада літаючих музикантів вільно з'явилася з ним поруч. І відразу ж прийшов епіграф „Будемо жити!".

Автор використав знімки з колекції Краматорського краєзнавчого музею та приватних архівів Федора Рофе-Бекетова, Лілії Карась-Чичибабіної, Ольги Багалій, Радсілави Капніст, Олексія Іваницького, Світлани Коливанової-Попеску, а також сімей Рижових, Волкових, Коренєвих, Мистецьких, Ткалей, Абдулевськіх, Петровських.

Емоційне занурення в історію

»В одному з віршів Бориса Чичибабіна 50-х років був такий рядок: «До мене міста поверталися дахами». І в цій фразі була гіркота поета, а фотохудожник зміг вкласти інший зміст: поет Чичибабін, який летить над дахами. І це так здорово",– говорить вдова поета Лілія Карась-Чичибабіна.

1 196«Мені дуже приємно, що одним з представників своєї епохи на цій виставці є мій дід Олексій Миколайович Бекетов,– зазначив Федір Рофе-Бекетов.– Але я бачу тут і фотографію Марії Капніст. Мені пощастило знати її особисто. Ми познайомилися у 56-му році, коли її тільки реабілітували, і ми з нею навіть грали у шахи, вона мені розповідала багато цікавого. А потім я, звичайно ж, бачив її в кіно і думав, як багато ми втратили за ті роки, коли така чудова актриса не знімалася. І ось все це, на мій погляд, вдалося передати автору фотоколажу „.

Історик, декан істфаку Харківського національного університету Сергій Посохов вважає, що головний ефект від цієї виставки – занурення в історію.

"Унікальність виставки в тому, що це не просто старі фотографії, а тут подано прочитання минулого. Що таке історія? Це пам'ять і відчуття часу. Тут нам вдається долучитися до того, що було, до своєї історії. Тут відчувається неймовірний зв'язок з поколіннями, які пішли. Ти наче позиціонюєш себе у історії людства»,– говорить Сергій Посохов.

Щоб глибше зрозуміти фотоколажі

1 064Особливий колорит тієї або іншої особистої історії в багатьох роботах підкреслюється за рахунок поєднання пожовклих від часу чорно-білих фото і вкраплення яскравих колірних плям. У них – і додаткова емоція, і зв'язок із сучасністю: мовляв, життя триває. Кожну роботу супроводжує текст, написаний журналістом і істориком Інною Можейко.

«Переді мною стояло завдання звернути увагу глядачів на деталі, допомогти глибше зрозуміти й відчути закарбовані образи,– говорить Інна Можейко.– Ми з Ігорем працюємо разом уже кілька років – я як журналіст, він як фотограф, для написання статей на історичну тему ми часто з ним виїжджали на ті місця, про які готувався матеріал, і я бачила, як він творчо підходить до занурення в історію. З ним дуже цікаво працювати. До речі, ця виставка чекала свого часу 4 роки, поки не знайшла підходящого місця – ось цю галерею, де поєднуються і офіціозність, і інтелігентність, і креатив».

1 193Теплу камерну ретро-атмосферу відкриття виставки допомогли створити поети Лев Болдов, Ольга Підлісна і композитор, виконавець, лідер групи «Там, де ми» Павло Доля.

"Рідко кому вдається у Водохресний день відкривати свою виставку. Це знаково. Дай Бог, щоб це було благословінням Господнєм – і для авторів, і для галереї ",– підкреслила мистецтвознавець Віра Крилова.

Виставка працювала до 4 лютого. А 2 лютого відбулася творча зустріч з Ігорем Лаптєвим та Інною Можейко. Нагадуємо, що галерея «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва знаходиться за адресою: Держпром, 4-й під'їзд, 1-й поверх, вхід з боку пл. Свободи. Час роботи – з вівторка по суботу, з 10.00 до 19.00 без перерви. Тел / факс: 717-10-40. e-mail:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

e-max.it: your social media marketing partner