Харьковский областной организационно-методический центр культуры и искусства

logo ms ukr

Основні культурно-мистецькі заходи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва» на  2020 рік
 
Вічне слово Кобзаря
 
ІV Обласний фестиваль малих сценічних форм «Колібрі»
 
XІХ ВІДКРИТОГО ФЕСТИВАЛЮ ТРАДИЦІЙНОЇ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ „КРОКОВЕЄ КОЛО” для дітей та молоді

Нове у віртуальній галереї

Новая фотогалерея Центра

Найближчі події

Немає подій

Календар подій

Червень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 1 2 3 4 5

Всі матеріали на даному сайті призначені виключно для ознайомлення без цілей комерційного використання.
Розробка та супровід сайту: AnisLogo
Передрук публікацій дозволяється тільки при розміщенні прямого посилання на сайт https://www.cultura.kh.ua

Українська моваРусский языкEnglish (UK)

karantin 22.06

A+ R A-
Рейтинг статті:

Леонід Биков "не пускав" у своє життя фотохудожника Ігоря Лаптєва до фізичного нездужання

e-mail Друк

1 088Емоційну подорож в минуле влаштував фотохудожник Ігор Лаптєв в галереї «Мистецтво Слобожанщини» центру культури та мистецтва, де 19 січня 2012 року відкрилася виставка фотоколажу «Жорна часу». Перед глядачами постають не просто образи знаменитостей і звичайних людей, зображених на старовинних фото, а немов проходять перед очима їхні долі – трагічні і щасливі. Кожну з них автор пропустив крізь себе, і каже, що найскладніше йому дався образ Леоніда Бикова.

У фотоколажах на виставці «Жорна часу» відображена ціла епоха – від 1896 до кінця 50-х ХХ століття. Люди на старих фотографіях вписані в атрибути, пов'язані з часом, в яке вони жили, та з їх особистими життєвими історіями.

Трагедія однієї сім'ї – і мільйонів

1 103Ось, наприклад, жінка біля залізничної колії сидить на валізах, 1941 рік. На задньому плані її чоловік підкидає вгору дитину, фоном йдуть його листи до неї, з текстів ясно, що чоловік десь в катівнях, звідки він вже ніколи не повернувся, а їх син, котрого мати відвезла до Німеччини, згодом став великою людиною в цій країні.

«Робота називається „Тут немає навіть птахів". Микола Шерфенберг – німець, що обрусів – працював в Харкові на паровозобудівному заводі. Був заарештований за звинуваченням у шпигунстві. У 1939 році помер у таборі. Його дружина Феліція з сином Вальтером поїхала до родичів у Німеччину. У 1995 році Вальтер – заступник бургомістра одного з районів Берліна – передав у Харківський історичний музей листи батька, написані в ув'язненні. Він не писав, де він і що з ним, але за фразою „тут немає навіть горобців" все стає ясно»,– розповідає Ігор Лаптєв.

«Харків'янка»

1 203А ось ще одна дама у вишуканому капелюшку: фото 1945 року. Ксенія Школьницька у післявоєнному Харкові вважалася однією з найкрасивіших жінок.

«Це моя бабуся,– розповідає директор центру культури та мистецтва Тетяна Іщенко.– Вона викладала в ХАДІ, а вечорами читала лекції з історії мистецтв. У неї була нелегка доля. Зараз їй 92 роки, але і сьогодні я в неї багато чому вчуся. Взагалі ця виставка для мене особисто дуже близька. Ось фотоколаж про життя Гіршмана. Я виросла в будинку, де мешкав Гіршман, з дитинства ходила його робочим кабінетом. А моєю першою вчителькою в 5-й школі була родичка Бекетова Валентина Іванівна. Її вже немає в живих».

Перш ніж народилася ця виставка, Ігор Лаптєв перешерстив тисячі фотографій, вибравши ті, що найбільш влучно передають суть тієї чи іншої людини. А робота художника додала їх образам і обставини їхнього життя, і дух часу, в який вони жили. Такий ефект вийшов за рахунок того, що кожну долю автор пропустив крізь себе.

Леонід Биков не дав лізти в особисте життя

 . T-- - 2«Кожна робота – це колосальне емоційне навантаження, стрес. Але найскладніше дався образ нашого земляка актора і режисера Леоніда Бикова,– зізнається Ігор Лаптєв.– Це просто щось містичне. Коли я спробував вписати його у Харков, він мені не давав категорично. Аж до того, що я просто захворів, мені було погано. І тільки коли я зрозумів, що не потрібно лізти в його особисте життя, а тільки показати творчість, тоді він допоміг мені, і все встало на свої місця. З Харковом була пов'язана одна з кращих його ролей – Павки Корчагіна. А на іншому фотоколажі його бригада літаючих музикантів вільно з'явилася з ним поруч. І відразу ж прийшов епіграф „Будемо жити!".

Автор використав знімки з колекції Краматорського краєзнавчого музею та приватних архівів Федора Рофе-Бекетова, Лілії Карась-Чичибабіної, Ольги Багалій, Радсілави Капніст, Олексія Іваницького, Світлани Коливанової-Попеску, а також сімей Рижових, Волкових, Коренєвих, Мистецьких, Ткалей, Абдулевськіх, Петровських.

Емоційне занурення в історію

»В одному з віршів Бориса Чичибабіна 50-х років був такий рядок: «До мене міста поверталися дахами». І в цій фразі була гіркота поета, а фотохудожник зміг вкласти інший зміст: поет Чичибабін, який летить над дахами. І це так здорово",– говорить вдова поета Лілія Карась-Чичибабіна.

1 196«Мені дуже приємно, що одним з представників своєї епохи на цій виставці є мій дід Олексій Миколайович Бекетов,– зазначив Федір Рофе-Бекетов.– Але я бачу тут і фотографію Марії Капніст. Мені пощастило знати її особисто. Ми познайомилися у 56-му році, коли її тільки реабілітували, і ми з нею навіть грали у шахи, вона мені розповідала багато цікавого. А потім я, звичайно ж, бачив її в кіно і думав, як багато ми втратили за ті роки, коли така чудова актриса не знімалася. І ось все це, на мій погляд, вдалося передати автору фотоколажу „.

Історик, декан істфаку Харківського національного університету Сергій Посохов вважає, що головний ефект від цієї виставки – занурення в історію.

"Унікальність виставки в тому, що це не просто старі фотографії, а тут подано прочитання минулого. Що таке історія? Це пам'ять і відчуття часу. Тут нам вдається долучитися до того, що було, до своєї історії. Тут відчувається неймовірний зв'язок з поколіннями, які пішли. Ти наче позиціонюєш себе у історії людства»,– говорить Сергій Посохов.

Щоб глибше зрозуміти фотоколажі

1 064Особливий колорит тієї або іншої особистої історії в багатьох роботах підкреслюється за рахунок поєднання пожовклих від часу чорно-білих фото і вкраплення яскравих колірних плям. У них – і додаткова емоція, і зв'язок із сучасністю: мовляв, життя триває. Кожну роботу супроводжує текст, написаний журналістом і істориком Інною Можейко.

«Переді мною стояло завдання звернути увагу глядачів на деталі, допомогти глибше зрозуміти й відчути закарбовані образи,– говорить Інна Можейко.– Ми з Ігорем працюємо разом уже кілька років – я як журналіст, він як фотограф, для написання статей на історичну тему ми часто з ним виїжджали на ті місця, про які готувався матеріал, і я бачила, як він творчо підходить до занурення в історію. З ним дуже цікаво працювати. До речі, ця виставка чекала свого часу 4 роки, поки не знайшла підходящого місця – ось цю галерею, де поєднуються і офіціозність, і інтелігентність, і креатив».

1 193Теплу камерну ретро-атмосферу відкриття виставки допомогли створити поети Лев Болдов, Ольга Підлісна і композитор, виконавець, лідер групи «Там, де ми» Павло Доля.

"Рідко кому вдається у Водохресний день відкривати свою виставку. Це знаково. Дай Бог, щоб це було благословінням Господнєм – і для авторів, і для галереї ",– підкреслила мистецтвознавець Віра Крилова.

Виставка працювала до 4 лютого. А 2 лютого відбулася творча зустріч з Ігорем Лаптєвим та Інною Можейко. Нагадуємо, що галерея «Мистецтво Слобожанщини» обласного центру культури і мистецтва знаходиться за адресою: Держпром, 4-й під'їзд, 1-й поверх, вхід з боку пл. Свободи. Час роботи – з вівторка по суботу, з 10.00 до 19.00 без перерви. Тел / факс: 717-10-40. e-mail:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

e-max.it: your social media marketing partner