Нагадаємо, що  зимові святкування з народною назвою  «Різдвяні святки» охоплюють період від Різдва до Водохреща (за старим календарем 25.12-19.01,  а новим – 7-19.01). Однак на Слобожанщини, зокрема на Харківщині, чітко розділяли ці два тижні на зону дії трьох свят. До Щедрого вечора (вечір напередодні нового року), який в церковному календарі співпадав з днем св. Меланії, звучали різдвяні привітання і колядки усіх типів. Починаючи із Щедрого вечора, свята Меланки,  наставав час для щедрівок. Відтоді колядки вже в нас не співали!! (це не співпадає із традиціями багатьох українських регіонів «колядувати до весни», особливо там, де втрачений «щедрувальний» цикл). Щедрувати можна було до 4 (17 січня), на практиці все ж обмежувалися одним вечором (наступний перший день нового року – день посівання, яке теж відноситься до щедрувального циклу, але про це згодом). В будь-якому разі пісні замовкали за день до  Водохреща (6.01/19.01),  в останній, так званий, «Голодний Святвечір» (5 або 18 січня) вже не щедрували.

В часи війни наших колег, співробітників Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, розкидало по усьому світі. Але ми, як то кажуть, намагаємося триматися у купочці. Сьогодні хочемо з вами поділитися чудовим матеріалом, який підготувала наша колега ─ артистка фольклорного гурту "Муравський шлях", кандидат педагогічних наук, відома харківська фольклористка Мирослава Олександрівна Семенова, яка нині перебуває у Бельгії. Ви узнаєте про походження свята Миколая, про пов’язані з ним колядки, які співалися на Слобожанщині, ознайомитеся з чудовою презентацією, яка допоможе зорієнтуватися у нюансах походження та введення Юліанського та Григоріанського календарів, а також узнаєте про те, як і коли святкують Миколая у Бельгії.

В день Різдва (25 грудня / 7 січня)  лише з обіду починали повноцінно колядувати – збиралися молодіжні гурти, молоді сім’ї без дітей, діти домовлялися ходити як  купками, так і окремо. Старші люди, господарі сиділи вдома, бо хтось же мав приймати колядників...

Маленькі хлопчики (у цих взагалі «врожайна» доба, бо зранку ж пахолкували)) і дівчатка в першу чергу ходили по родичах, сусідах,  а далі – вже по погоді і силам... Більшість найпростіших дитячих колядок не потребувала вміння співати. Скоріш, треба було скандувати, голосно і яскраво (а соромишся, то й тихенько проказували). Якщо вже хто мав хист до співу, то виголошував свої колядки на найпростіші мелодії, як оця наприклад.. https://folklore.kh.ua/site/track?id=1441

4 грудня дистанційно відбувся Відкритий семінар-практикум «Різдвяно-Новорічна обрядовість українців: минуле і сьогодення», організований фахівцями Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва.

Незабаром будемо відзначати Різдвяно-Новорічні святки. Як відбувалися традиційні святкування колись і як нині відтворюються обрядодійства в Україні цікаво доповіли дослідники із Харківщини, Київщини, Закарпаття.

Доповіді були надзвичайно цікавими і змістовними. До семінару долучилися учасники із Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Луганської, Київської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Чернігівської областей України.

Невдовзі перше воєнне Різдво...в жодному разі не забуваємо про традиційне
святкування. Так само, як це робили наші предки під час попередніх війн і важких часів.
Шукаємо в цьому не лише тимчасове полегшення для себе, рятування від стресів, а й
мотивацію жити далі. Бо переймаючи традиції, ми тим самим забезпечуємо сталість
життя і залишаємо нашим нащадкам збережений культурний спадок. В цьому теж
наша майбутня перемога! Хай це буде усього одна простенька пісенька. ..Ось хочемо
розказати вам про особливості старовинних колядок та щедрівок Слобожанщини і дати
зразки для самостійного їх вивчення. А навчати будуть бабусі з сайту «Цифрового
архіву Слобожанщини Полтавщини», обирайте прості зразки, а хто співає – складніші.
Слухайте, співайте разом з ними і тоді Різдвяні свята будуть завжди з вами. В якому б
форматі ви їх не відзначали...

Різдвяні святки (період від Різдва до Водохреща) в народному календарі посідають одне з головних місць. Усі важкі осінні роботи завершуються, сама природа натякає – пора відпочити! Тому і в селян, і в містян було достатньо часу підготуватися до святкувань, у тому числі виготовити традиційні атрибути. Важливий етап, яким займалися переважно молоді хлопці – створити або поновити «зірку» для колядування, Різдва. При чому назва «Різдвяні» не означає, що усі святкові дії та процеси започатковані у християнський період. Мабуть, багатьом вже відомо, що християнські свята частково замінили, а частково асимілювали більш давні традиції Коляди та колядування, пов’язані з культом сонця і його важливою віхою – днем зимового сонцестояння. Деякі атрибути Рідзвяних свят чудово демонструють це об’єднання двох великих епох. Розкажемо вам про цікаву різновидність різдвяної «зірки», що побутувала поблизу Змієва на Харківщині.

Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації запрошує взяти участь у

Відкритому фольклорному фестивалі  зимового календаря «СВЯТОВИД»

Акція проводиться з метою збереження, популяризації, відтворення та інтеграції в сучасний культурний простір традиційних весільних звичаїв, обрядів, пісень різних регіонів України.

Весілля – одне з найяскравіших подій у житті кожної людини, яке представляє українські традиції, культуру, звичаї, обряди, що накопичувалися та передавалися з покоління в покоління, а нині набирають популярності. Традиційний весільний обряд в Україні відзначається урочистістю, слугує єднанню молодих і утворенню сім’ї, а також виконує важливі правові, етичні та консолідуючі функції. Він є духовною складовою, справжньою народною драмою, що включає певні обрядові та ігрові дії, танці, співи, музику, примовки, атрибути, традиційну кухню тощо. Традиційне весілля включає в себе три обов'язкові цикли: передвесільний, весільний і після весільний. Кожен із циклів складається з окремих обрядів.

Сучасний світ і нові технології роблять часом дивні речі зі зразками фольклору. Мова йде не про збереження або діджиталізацію, а про популяризацію сучасними способами, яка інколи сильно впливає на сам матеріал – змінює зони побутування пісні, традиційну манеру виконання, також, на жаль, «губить» дані автентичних виконавців та записувачів. І у той же час робить окрему народну пісню з далекого глухого куточка відомою на всю Україну і, навіть, світ.

Розпочалося звільнення від окупантів лівобережної частини Борівської громади. Зокрема ЗСУ вже контролюють село Піски-Радьківські, повідомляють у Борівській селищній раді!
А ми продовжуємо знайомити вас із елементами нематеріальної культурної спадщини, які включено до Переліку елементів НКС Харківської області. І сьогодні це “ВИГОТОВЛЕННЯ ВЕСІЛЬНИХ РІЗОК у с. Піски-Радьківські Ізюмського району Харківської області!