Сьогодні з ранку на харківській автостанції у автобуси Зміївського напрямку було неможливо всунутися: діти, чоловіки та жіночки у хусточках їхали у село Водяне – у тамтешній жіночий монастир на свято оновлення ікони «Спасу Нерукотворного». Саме 20 липня 14 років тому відбулося диво, коли із повністю закопченої дошки сама собою зникла чорнота та проступив лик Спасителя. Відтоді кожного року цей день святкується особливо.
Урочисте богослужіння на чолі з архієпископом Ізюмським Онуфріем розпочалася сьогодні вранці. На свято приїхали священики з інших приходів та сотні вірян, в основному з Харкова. Але, як розповідають насельниці Борисо-Глібського монастиря, до них приїздять у гості навіть з дальнього закордону. Масове паломництво почалося з того самого моменту, коли тут оновилася ікона Спаса.
Ця ікона, як розповідають монахині, з’явилася у них взимку 1997 року, коли монастир лише було організовано, і він тоді ще перебував у тяжкому становищі: треба було піднімати храм з руїн та будувати келії. Місцева жителька віддала сімейну реліквію, бо не знала що з нею робити. Справа у тому, що під час війни бомба влучила у приміщення, де знаходилася ця ікона. Майже все погоріло, а ікона перетворилася на суцільно чорну дошку, яку відтерти було неможливо. Викидати їх не стали, і зберегли аж до наших часів. Ось тільки і за основним призначенням використовувати ікону також було неможливо – на ній не було ніякого зображення.
Поки ікону помістили у олтарі монастирського храму. І ось через півроку, а саме 20 липня 1997 року під час богослужіння священик раптом побачив, що чорна копіть зійшла з обвугленої дошки і чітко проступив образ Спаса Нерукотворного, з золотим німбом та архангелами з боків.
Відтоді кожного року у цей день до Борисо-Глібського монастиря з’їжджаються люди, щоб прикластися до чудотворної ікони. Ось і сьогодні велика маса народу приїхала на монастирське подвір’я. А гостинні монахині готуються до прийому гостей ретельно, готують різноманітні страви, і після служби пригощають усіх гостей. На диво, скільки б народу не приїхало, а їжі завжди вистачає усім. До речі, сестри самотужки вирощують овочі на фрукти, розводять бджіл та утримують домашню птицю і корів.
Наталія Васильєва