Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва

Творчий вечір «Ходатай у справах століть» етнографа, культуролога і поета Михайла Красикова пройшов 16 вересня 2014 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини». Захід, приурочений до 55-річного ювілею «харківського домовика», зібрав велику кількість його друзів і шанувальників таланту.

Звання «харківського домового» було дано Михайлу Михайловичу літературною громадськістю за великий внесок у збереження автентичного вигляду старого Харкова і пам'яті про видатних городян. Тому на ювілейному вечорі багато чого з прочитаного поетом було присвячено місту, його культурі та жителям.

«Крім експедицій та вивчення старих матеріалів в архівах, мене завжди затягувало місто, його культурна антропологія. Сьогодні воно катастрофічно швидко втрачає своє обличчя. Хочеться щось зробити для Харкова. Пригнічує байдужість людей до цінностей міста. За допомогою поезії я намагаюся протистояти цій стихії», - каже Михайло Красиков.

Вірші про місто і людину в ньому, про життя, контраст масової культури і великої історії, про образотворче мистецтво, філософію, вірші, присвячені книгам, - це не повний перелік тем, які зачіпає Михайло Красиков в своїй творчості. Воно одночасно пронизане романтикою й іронічністю. Особливе місце на заході зайняли вірші про друзів, деякі з яких також підготували свої вітання для поета. Так, викладач Харківської академії дизайну та мистецтв Андрій Корнєв та професор Харківської академії культури Віра Осадча виконали українські народні пісні.

Михайло Красиков є також організатором Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової. У середовищі художників і фотографів набирають популярність пленери, організовані Красиковим в селі Нескучне на батьківщині Серебрякової. До святкування 130-річчя з Дня народження художниці в грудні 2014 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» планується виставити частину робіт з цих пленерів.

Свій ювілейний поетичний вечір Михайло Красиков озаглавив власним рядком - «Ходатай у справах століть». І дійсно, харківська громадськість, яка цікавиться історією і культурою свого міста, вважає його не лише "харківським домовиком", а й "ходатаєм у справах століть" минулих і майбутніх.

Вірш, який дав назву вечору, звучить так:

Раскрыт, как нищенский футляр

в метро, где скрипка

лезет в душу,

я столько раз себя терял,

в ущелья каменные рушась.

Фиглярством улиц

сыт вполне,

ходатай по делам

столетий,

я отдаюсь слепой волне

любви к недвижимым

соцветьям

домов, мостов

и площадей –

подмостков для дешёвой славы,

где даже лучший лицедей

достоин лишь улыбки

слабой.

текст: Аліна Шелковіна 

фото: Валентина Білоусова